Олена Багрянцева
Я повернусь.
Чекай мене сумлінно.
Якщо загуснуть
Чорні акварелі,
Я прибіжу.
І місяць неодмінно
Янтарний мед
У жмені піднесе.
Затихне світ
Всього на півхвилини.
Коли погаснуть
Вогники в оселях,
Я повернусь.
Повільно по драбині
Спущу на землю
Вірності есе.
Переступлю пунктири
І в долоні
Тобі впаду.
Гаряча і незнана.
-Де ти була весь день,
Моя кохана?
Сховаю в ніч
Схвильоване лице.
***
Запроси не на каву, а просто побути удвох.
Часом тиша лякає ще більше, ніж гостра відмова.
Я на тіло вдягну (ось побачиш) оранжевий смог.
Буду зовсім, як осінь, легка і така ж кольорова.
Кожен зважений крок не здається даремним тепер.
Обертатись назад заборонено згідно з законом.
Я дістанусь до всіх (ось побачиш!) віддалених сфер.
Розберусь у твоїх невловимих чуттєвих рингтонах.
Запроси не на каву. Хай вечір лежить на губах.
Завтра буде невчасним дзвінок телефонний у домі.
Я зігріюсь до дна у твоїх чоловічих словах.
І знайду – ось побачиш – потрібні абзаци і коми.
***
А в тебе доросла донька.
І пахне на кухні кмином.
І грає сусід-романтик
На клавішах кожен день.
По вінця у кухлі піни.
Хвилини летять невпинно.
І рветься у шибку вітер
Мотивом дзвінких пісень.
Витає вінтажний спокій.
На сполох не б’є погода.
Сьогодні я буду справжня,
Як осені тихий сміх.
На сонці ти грієш воду
І серце моє холодне.
І навіть зігріти жовтень
Ти б міг.
***
Як чудово удвох.
До опівночі гратиме флейта.
Не вигадуй мене.
Я реальна, як дотик руки.
Я тепер не чужа
Кольорова несписана крейда.
Кришталева зима
Вже задмухує жовті свічки.
Починай із кінця.
На підлозі розсипано бісер.
Ще сусіди не сплять –
За стіною скриплять голоси.
Ми синхронні, як дощ,
У глибинах велюрових крісел.
Поглинаємо сни –
Тимчасові, мов краплі роси.
Не вигадуй мене.
Перед нами – хвилини без ліку.
Хай повітря тече,
Як густий помаранчевий мед.
Загубити слова,
Щоб на дотик сприймати і мліти.
І сидіти удвох,
Загорнувшись в малиновий плед.
***
Ти прийдеш у краватці літа.
Ненадовго. Цей теплий ранок.
Сонний спокій тече крізь вікна.
Синій обрій так спритно тане.
Ти зайдеш через двері тихо.
Заплетеш в мої коси липень.
Ця коротка жадана втіха
До прозорої блузки липне.
Ти прийдеш. Я рахую кроки.
Запах квітів і смак черешні.
Свіже сонце надуло щоки.
- Ну, привіт. Я прийшов нарешті…
