Дмитро Данильчук (Дмитро Куренівець)
***
Стрічка асфальту біжить під ногами,
душу розгойдує вітер.
Хмари перисті – немов монограми
двох заповітних літер.
А ти втаємничена, мов КДБ,
і, як це не дивно, не знають тебе
ані Фейсбук, ані Твітер.
Врешті непевність свою перемігши,
лину до дна в твої вічі.
Погляд такий я вже бачив раніше –
в снах недаремно-віщих.
А ти, на відзнаку цього дежа вю,
позич мені віру, що я ще живу, –
в заставу зоставлю … вірші.
ЧОРНО-БІЛИЙ РОМАНС
Вона була у чорно-біле вбрана,
Бліда, мов почувалась негаразд.
На фоні неба, біло-млистого екрана, –
Один суцільний і різкий контраст.
Палали барви в айстрах і салютах…
Немов на зло їм, чорно-біла міс
Промінчик радощів ховала в чорний смуток,
Без шансів на найменший компроміс.
Гортаю пережите й відболіле…
А я ж тоді іще не відав, ні,
Що і в мені шукала тільки чорне й біле
І не змогла пробачить півтонів.
УКРАДИ МОЄ СЕРЦЕ
Укради моє серце, вкради.
Укради в самоти і в біди,
у пристрітів моїх та пороблень,
у минулих примарних захоплень –
забери куди хоч, невідомо куди.
Укради моє серце, вкради!
Укради моє серце, вкради
і в долоню свою поклади:
і у ній, на промінчиках ліній,
той колючий розтопиться іній,
що ним серце моє одягли холоди.
Укради моє серце, вкради!
Наді мною, мов сонце, зійди
і надію в душі засвіти –
сподівання, що разом з тобою
це немеркнуче сяйво любові
вдасться нам пронести через вир марноти.
Укради моє серце, вкради!
МОЄ КОХАННЯ
Моє кохання – бразильська самба.
Воно вирує в мені так само,
Воно танцює, воно сміється,
Немов фієста,
Мов карнавал.
Моє кохання – жагуче танго,
Що вибухає вогнів фонтаном;
Воно пульсує, воно іскриться.
Це чиста пристрасть
Палких сердець.
Моє кохання – це колискова,
Це ніжна пісня і ніч казкова.
Воно збудити боїться тишу,
Воно колише
Твій світлий сон.
Моє кохання – гітарне соло,
Яке вібрує нервовим болем.
Воно голосить, воно кигиче.
Це – туга й відчай,
Це – вічний блюз.
