Олександр Федорчук
(Олександр Бард)
Безкінечна новизна
Новий рівень спілкування
Дав надію на краще існування
Та ударив по волі мого блуду
Блуду і твого
Безкінечна новизна
Емоції трохи згасли, але є в нас перерва для блуду
І набравшись сил емоції спраги, зустрінемося ми знову
І заграє кров
Приємне хвилювання знову будить почуття
І новизна завжди для нас безкінечна,
А коли наговорились ми, то летимо пливемо в ніч чи вдень
Нам не так важливо.
Безкінечна новизна
червень 2012
Бачити в біль
Не хочу дивитися на людей,
Боляче...
Раніше були сльози,
Біль не та,
Тепер же кров іде.
Стривай руками прикривати і втікати геть,
Мені потрібна біль твоя -
Дає силу,
А взамін поверну тобі світ такий як для тебе.
грудень 2012
В романах
То чекаю тебе, то добиваюсь
То холону, то збуджуюсь,
Захоплююсь, зневажаю
Кохання й ненависть
В романах не рахують здачі,
В романах чайові вище цін,
В романах не рахують здачі,
В романах менше сварок, сцен.
То хвилюєш, то байдужиш
Весь спектр типовий нам,
За винятком, дріб, ясковості, ницості
В нас спілкування вище бруду,
І я певен до нього не дійдемо
Хай навіть поринемо в побут сімейний.
листопад 2011
Знов і знов
Не знаю слов, что нас скальчат,
А коль узнаю, распластаю, вырастаю в созедании сем вырастаю
Разноцветным пламеням кружим,
Вскружим нашу любовь вновь, вновь и вновь.
Не знаю, що зі мною, задоволений собою і це лякає
Не розумію, брешу тобі, що без тебе помираю
Не знаю, чи втримаю тебе, себе чи збережу нас?
Різнокольоровим полум’ям кружляємо
Розкрутимо( завертимо) наше кохання знов, знов і знов
Я хочу, щоб кохання не згорало, її достану, якщо втрачу
До напівсмерті доведу себе, але кохання залишу
Де ми, там нема місцю байдужості
Різнокольоровим полум’ям кружляємо
Розкрутимо( завертимо) наше кохання знову, знову і знову
Я заведу себе, як в бою заводять і знов кохаю
Не погаснемо ми, нам все підвласне.
І не дарма, не дарма..на все згодна?
Або мовчи, мовчи..
Різнокольоровим полум’ям кружляємо
Розкрутимо( завертимо) наше кохання знов, знов і знов
червень 2013
Лиха спокуса
Знаки зустрічі вперто стукають,
Від тебе і світу,
Проте я не вірю,
Лиха то все спокуса,
Знову хочуть посміятись.
І я лиш спостерігаю
Чекаю твій відвертий крок
На зустріч до мене,
А без нього не рухнусь,
Не той я, без нього навіть не рухнусь.
Прошов день чи два,
Ти чекала відповіді,
Чекав і я,
Але ти чекала нещиро, аби лиш пограти,
Проте у відповідь грати я не став,
Напевно став дорослим, грати я не став.
травень 2013
