Андрій Ільїн
Кохання
Квітчастий смак торкання
Острів зваблених сердець
Хвилює так бажання
Але це не кінець
Нічні душевні співи
Не злічене чекання
Я скажу це тремтливо …
… кохання
Na хвилі romanticе
Коли на хвилі романтік усе почнеться
І як роса ранкова перший дотик рук
Уста п’янкі твої не зронять навіть звук
Лиш серце твоє все частіше б’ється
І кожен атом по між нами , як клітина
Достиглого , хоч й юного кохання
І по бруківці та й блукати до світання
Зоря відвертості всю ніч світила
Туман , крізь нього , тебе ще юну
Не квапно і не без цілунків проведу
Додому … . Не варт я ще бачить твого сну
Чи , як виходиш ти із його полону
А завтра , тобто вже сьогодні відпочивши
Дзвони й кажи так любо й ніжно :- привіт
А я знай , сну не маю , на тім даху твоєму малюю світ
Ні хвилі образ твій із думки не зронивши
І знову тішусь , що ми обоє , хай і під дощами
Нам хороше , а отже решта не суттєво
І ти радієш і з грозою настроєво
Ми мрії всі в реальність перетворим з снами …
… а дні так швидко промайнуть
Хоч кожну мить ми смакували так натхненно
Цього тепла і почуттів ніколи не забуть , напевно
Хай навіть сотні літ та кілометрів нас розведуть
Вечірнє танго біля порохівки
Вечірнє танго біля порохівки
Під кришталеві струни зір
Не треба слів , танцюєм тільки
Львівській грозі на перекір
Очі у очі , тіло до тіла
Миліше тебе годі знайти
Грозове танго бажала-хотіла
Темне волосся , місяць світи
Рухи твої і погляд наскрізний
Я по краплинах з тобою у такт
Грім й блискавиці , ми такі різні
Та цього танго любимо смак
Не описати , не розповісти
Ритми сердець зливались в один
Скоро засне вже Левове місто
А ми у танці сотні хвилин
Тепла волога і ніжні зорі
Нам віщують чарівну ніч
І не спинити миті казкові
Танго вечірнє , ми пліч-о-пліч
СПИНИ
Спина до спини і тіло до тіла
Хребтами думок сплітались в одне
В єдинім польоті сягали до неба
Нічого не треба , нікого не треба
І погляд у дзеркалі
Й уже розпростерті
Обійми
І змерзлі долоні
Зігрієм в полоні
Відвертім
Спиняй й не спини тепла цього
Ногами ночей стоптані в вино
В трунке п’янке у розум проника
Потрібна лишень ти така
Антрактів в коханні нема
Моя доле, моє сонце
Дихаю що мить тобою
Відчуй моє серцебиття
Не схолонуть почуттями
Наші душі юні свіжі
Антрактів в коханні нема
Немає меж таким речам
Немає слів, щоб розповісти
Коли реальність надається снам
Тоді так просто і хороше жити
Віхи буденності нас не торкатимуть
Забуті стежки розтануть вічністю
Хвилі неспокою дім оминатимуть
Як хороше бути з тобою
Водограй щирості в веселку ніжності
Огорне тілесну й душевну плоть
Театр миттєвостей кулісами совісті
Закоханим освітить польот
