Андрій Ільїн

Кохання


 

Квітчастий смак торкання

Острів зваблених сердець

Хвилює так бажання

Але це не кінець

Нічні душевні співи

Не злічене чекання

Я скажу це тремтливо …

… кохання


 


 

Na хвилі romanticе


 

Коли на хвилі романтік усе почнеться

І як роса ранкова перший дотик рук

Уста п’янкі твої не зронять навіть звук

Лиш серце твоє все частіше б’ється

І кожен атом по між нами , як клітина

Достиглого , хоч й юного кохання

І по бруківці та й блукати до світання

Зоря відвертості всю ніч світила

Туман , крізь нього , тебе ще юну

Не квапно і не без цілунків проведу

Додому … . Не варт я ще бачить твого сну

Чи , як виходиш ти із його полону

А завтра , тобто вже сьогодні відпочивши

Дзвони й кажи так любо й ніжно :- привіт

А я знай , сну не маю , на тім даху твоєму малюю світ

Ні хвилі образ твій із думки не зронивши

І знову тішусь , що ми обоє , хай і під дощами

Нам хороше , а отже решта не суттєво

І ти радієш і з грозою настроєво

Ми мрії всі в реальність перетворим з снами …

… а дні так швидко промайнуть

Хоч кожну мить ми смакували так натхненно

Цього тепла і почуттів ніколи не забуть , напевно

Хай навіть сотні літ та кілометрів нас розведуть


 

                                           Вечірнє танго біля порохівки


 

Вечірнє танго біля порохівки

Під кришталеві струни зір

Не треба слів , танцюєм тільки

Львівській грозі на перекір

Очі у очі , тіло до тіла

Миліше тебе годі знайти

Грозове танго бажала-хотіла

Темне волосся , місяць світи

Рухи твої і погляд наскрізний

Я по краплинах з тобою  у такт

Грім й блискавиці , ми такі різні

Та цього танго любимо смак

Не описати , не розповісти

Ритми сердець зливались в один

Скоро засне вже Левове місто

А ми у танці сотні хвилин

Тепла волога і ніжні зорі

Нам віщують чарівну ніч

І не спинити миті казкові

Танго вечірнє , ми пліч-о-пліч


 


 


 

СПИНИ


 

Спина до спини і тіло до тіла

Хребтами думок сплітались в одне

В єдинім польоті сягали до неба

Нічого не треба , нікого не треба

І погляд у дзеркалі

Й уже розпростерті

Обійми

І змерзлі долоні

Зігрієм в полоні

Відвертім

Спиняй й не спини тепла цього

Ногами ночей стоптані в вино

В трунке п’янке у розум проника

Потрібна лишень ти така


 


 

                                              Антрактів в коханні нема


 

Моя доле, моє сонце

Дихаю що мить тобою

Відчуй моє серцебиття

Не схолонуть почуттями

Наші душі юні свіжі

Антрактів в коханні нема

Немає меж таким речам

Немає слів, щоб розповісти

Коли реальність надається снам

Тоді так просто і хороше жити

Віхи буденності нас не торкатимуть

Забуті стежки розтануть вічністю

Хвилі неспокою дім оминатимуть

Як хороше бути з тобою

Водограй щирості в веселку ніжності

Огорне тілесну й душевну плоть

Театр миттєвостей кулісами совісті

Закоханим освітить польот