Ганна Заворотна
***
Я шукала сліди
У зими,
Де був сніг,
Я шукала тебе
У весни,
Де вода, —
То вона
Від мене
Віднесла
Всі слова —
Твої...
***
Звук розбитого скла
Просто так — об асфальт.
Я розлила вино,
Не допивши до дна.
Я розбила любов,
Не почавши і край,
Бо прийшла вже весна,
То іди — забирай!
***
Це просто спогади,
А спогади течуть рікою
І з талим снігом
Стечуть в Дніпро
Вони весною.
Як тане сніг,
Вони розтануть навесні.
Ти жити будеш,
Та не в моєму серці —
Просто на землі.
***
Зачем мы встретились опять,
Если любовь не кончится
Ничем?
І не треба було навороту
Третьої сторони,
Щоб любов випадково розбили,
Виявляється, самі ми.
І не треба було наговору
Третьої-третьої сили,
Щоб любов свою, виявляється, знову,
Та — назавжди вже — загубили.
І не треба було молитов,
Щоб ти втратив те, що знайшов...
Любов, здавалось, що — навіки.
Раптово кінчилась. НІЧИМ!
Безсоння
І знову повернулося безсоння —
Зимовий довгий морок серед мрій,
То, може, прожену я з підвіконня
Всі зорі тихі й Місяць мій ясний?
А сиві люди так до мене кажуть:
"Ах, в молодості сон міцний".
Як пояснити, що в зимовій сажі
Кохання є, яке краде сон мій?
