Іван Жусєв (Жусєв-Полтавський)
AEТERNUM VALE
(Прощавай навіки)
Пробач мене, кохана! Прощавай!
Я йду туди, де ти мене не знайдеш.
Безперестанку Бога не благай,
Бо ти й сама у домовину ляжеш!
Не плач, кохана, я тебе кохав,
Любив тобі дивитися у очі.
І разу жодного тобі я не збрехав,
А та любов у серці ще лоскоче.
Я не прийду, мене ти не зови,
Бо звідти ще ніхто не повертався.
Мій шлях в безодню ти благослови
Хоч я з тобою бути присягався.
AEТERNUM VALE, прощавай,
Згадай мене в суботу поминальну.
Постав на стіл прощальний коровай
І свічечку постав передріздвяну.
І ти відчуєш як твого чола
Я торкнусь холодними вустами.
Ти ж для мене ніжністю була,
Я для тебе – втіхою востаннє!
MACHERE!
(Моя мила)
Я з тобою, machere, з тобою!
Чуєш, серце у грудях тріпоче?
А у мене десь там під ногою
Кіт-муркотик русявий воркоче.
Я тебе не залишу, machere!
Хай із неба каміння і дощ,
Хай собі там шепочуть дерева,
У вікно споглядає хвощ.
Я втоплюсь у твоїх тепло-синіх
І бездонно глибоких очах.
Хай ми житимемо у хатині,
Що тримається вже на плечах.
О,machere, моя королево,
Я кохаю тебе вже давно
І на серці моєму травнево
І квітнево, неначе в кіно!
Я з тобою, machere, з тобою!
Ти у Всесвіті, мабуть, одна.
Я торкнусь тебе ніжно рукою
І проснусь… а тебе вже нема!
НЕ ЙДИ!
Я тебе благаю, зупинися!
Не іди від мене, я ще твій.
Подивись на мене, посміхнися
І моєму серденьку повір.
Я тобі розкажу про свободу,
Довгі поцілунки… А Шекспір,
Пам’ятаєш, як в одному творі
Влучно про кохання розповів:
«Любов душею, не очима дивиться.
І тому крилатий Купідон
Представлений сліпим і безрозсудним».
Він мав рацію, бо як дивився в воду,
Іще тоді він дав мені свободу,
Щоб тебе сьогодні я любив.
Я тебе благаю, залишися.
Я червоного наллю тобі вина.
Ти лишень на зорі подивися…
Он – моя, дивись, а он – твоя!
Чуєш, люба, серце калатає
Аж від грому у грудях пече!
Це йому тебе не вистачає
І воно мене з життя зрече.
Хай, воно, кохання, вередливе –
На коліна ставить мужика.
Ти, мабуть, з вродливіших вродлива!
Я надіюсь, ти – іще моя.
